Інформаційний фонд WETI Заповідні території українських карпат
Пишіть Нам Поможіть ! Сторінка Відгуків На першу сторінку
    головна / вижницький  
 
    Зміст    

       
Контакт:

вул. Головна, 61
смт. Берегомет,
Чернівецька обл.,
Україна, 59233
тел.: +380 (3730) 36906
e-mail: vkorzhyk@chsu.cv.ua


Розміщення:
Реклама: Зачем на сайте уникальные тексты 1000 знаков.
 

Ландшафт

Ландшафтна неповторність "Вижницького" завдячує Черемошу та Сірету, басейни яких ділять майже порівну його території. Східна, сіретська, частина має більш згладжені контури гірських пасем, ширші долини його приток - Сухого та Стебника, меншу кількість відшарувань геологічних відкладів та кам'янистість. При середніх для всього парку висотах пасом 750-1000 м. над рівнем моря абсолютні висоти русла Сірету сягають 470-500 м, а русла Черемоша 340-390 м, тобто на 100-130 м нижчі від Сірету. Західна, черемоська, частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут більш поширені стрімкі схили з частими виходами на денну поверхню геологічних відкладів, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини.

Найцікавішою ландшафтною особливістю парку є басейн річки Черемош, якою ще до 60-х рр. відважні гуцульські бокораші сплавляли ліс. З цією метою у верхів’ях Білого і Чорного Черемошу збудовано кілька водосховищ (кляузури, загати).

У ландшафтному плані слід звернути увагу на Німчинський перевал, звідки відкривається мальовнича панорама Буковинських Карпат і долини оспіваного Черемошу. На перевалі ще донедавна були сторічні біогрупи модрини польської (Larix polonica Racib.) культурного походження, сьогодні знищені.

Яскравою і величною геоморфологічною пам'яткою є реліктова Багненська долина, що з півночі прилягає до території національного парку. Колись води прадавніх річок Черемоша і Рибниці несли свої води на південний схід, проте пізніше були перехоплені верхів'ями приток Прута і спрямували свої потужні води на північний схід. А в широкій і майже плоскій долині залишились невеликі річки Михідра та Міходерка (до речі, унікальні давньослов'янські реліктові гідроніми) із заболоченими берегами, що зберегли первісний напрямок течії і перетворилися на притоки Сірету. До речі, саме тут був розміщений і ще фрагментарне зберігається єдиний на Буковині невеликий масив типових торфових боліт з природними насадженнями сосни, який планується включити до складу національного парку.

Урочище «Соколине око» - це сіре громаддя 40-метрових скельних зубців у сутінках старого лісу, яке вражає своєю монолітністю і екзотикою. В цьому місці суцільна смуга потужних пісковиків ямненської світи палеогену руйнівною дією часу і сил природи виведена на поверхню, розчленована на окремі скелі. Частинки квартитових зерен скріплені вапняковим цементом, тому за десятки тисяч років води, що є у тріщинах і тектонічних розломах утворили десятки невеличких печер. А найціннішим дивом є велетенська кам'яна арка “Соколиного ока” - рідкісна форма карсту у пісковиках.

Понад Лісківцем біжить стежина до царинки з такою ж назвою, а потім плаєм праворуч на гору Берізку. Тут знаходиться утворена з величезних валунів печера. Її називають Довбушевою. Кажуть, вона має сполучення з галицьким берегом. Коли жандарми дуже насідали на Довбуша та його побратимів, месники добиралися до печери і завжди тут мали надійний порятунок.

 

 




вступ
ландшафти
екоосвіта
джерела
флора
фауна
туризм
історія краю







На початок документу
© 2000-2002 - carpathians.org.ua . Усі права застережені
© дизайн 2000-2002 - carpathians.org.ua
© фотографії 2000-2002 - carpathians.org.ua