Інформаційний фонд WETI Заповідні території українських карпат
Пишіть Нам Поможіть ! Сторінка Відгуків На першу сторінку
    головна / вижницький  
 
    Зміст    

       
Контакт:

вул. Головна, 61
смт. Берегомет,
Чернівецька обл.,
Україна, 59233
тел.: +380 (3730) 36906
e-mail: vkorzhyk@chsu.cv.ua


Розміщення:
Реклама:
 

Ландшафт

Ландшафтна неповторність "Вижницького" завдячує Черемошу та Сірету, басейни яких ділять майже порівну його території. Східна, сіретська, частина має більш згладжені контури гірських пасем, ширші долини його приток - Сухого та Стебника, меншу кількість відшарувань геологічних відкладів та кам'янистість. При середніх для всього парку висотах пасом 750-1000 м. над рівнем моря абсолютні висоти русла Сірету сягають 470-500 м, а русла Черемоша 340-390 м, тобто на 100-130 м нижчі від Сірету. Західна, черемоська, частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут більш поширені стрімкі схили з частими виходами на денну поверхню геологічних відкладів, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини.

Найцікавішою ландшафтною особливістю парку є басейн річки Черемош, якою ще до 60-х рр. відважні гуцульські бокораші сплавляли ліс. З цією метою у верхів’ях Білого і Чорного Черемошу збудовано кілька водосховищ (кляузури, загати).

У ландшафтному плані слід звернути увагу на Німчинський перевал, звідки відкривається мальовнича панорама Буковинських Карпат і долини оспіваного Черемошу. На перевалі ще донедавна були сторічні біогрупи модрини польської (Larix polonica Racib.) культурного походження, сьогодні знищені.

Яскравою і величною геоморфологічною пам'яткою є реліктова Багненська долина, що з півночі прилягає до території національного парку. Колись води прадавніх річок Черемоша і Рибниці несли свої води на південний схід, проте пізніше були перехоплені верхів'ями приток Прута і спрямували свої потужні води на північний схід. А в широкій і майже плоскій долині залишились невеликі річки Михідра та Міходерка (до речі, унікальні давньослов'янські реліктові гідроніми) із заболоченими берегами, що зберегли первісний напрямок течії і перетворилися на притоки Сірету. До речі, саме тут був розміщений і ще фрагментарне зберігається єдиний на Буковині невеликий масив типових торфових боліт з природними насадженнями сосни, який планується включити до складу національного парку.

Урочище «Соколине око» - це сіре громаддя 40-метрових скельних зубців у сутінках старого лісу, яке вражає своєю монолітністю і екзотикою. В цьому місці суцільна смуга потужних пісковиків ямненської світи палеогену руйнівною дією часу і сил природи виведена на поверхню, розчленована на окремі скелі. Частинки квартитових зерен скріплені вапняковим цементом, тому за десятки тисяч років води, що є у тріщинах і тектонічних розломах утворили десятки невеличких печер. А найціннішим дивом є велетенська кам'яна арка “Соколиного ока” - рідкісна форма карсту у пісковиках.

Понад Лісківцем біжить стежина до царинки з такою ж назвою, а потім плаєм праворуч на гору Берізку. Тут знаходиться утворена з величезних валунів печера. Її називають Довбушевою. Кажуть, вона має сполучення з галицьким берегом. Коли жандарми дуже насідали на Довбуша та його побратимів, месники добиралися до печери і завжди тут мали надійний порятунок.

 

 




вступ
ландшафти
екоосвіта
джерела
флора
фауна
туризм
історія краю







На початок документу
© 2000-2002 - carpathians.org.ua . Усі права застережені
© дизайн 2000-2002 - carpathians.org.ua
© фотографії 2000-2002 - carpathians.org.ua