Вищу точку Ужанської долини почали заселяти ще
у 15 столітті. Сьогодні тут нараховується 20 поселень з кількістю населення 14591 чоловік. У минулому в регіоні займалися гірським сільським господарюванням, садівництвом та тваринництвом, особливо вівчарством. Це стало основою розвитку приватних ферм після ліквідації колгоспів. Ужанська долина є цікава і в етнографічному аспекті. Вона розміщена у Західному регіоні України, де проживає етнографічна група лемків. Після Другої Світової війни частину з них було переселено до Польщі. Етнічні корні групи зберігаються ще й в Словаччині. Одним із завдань парку є збереження історичної і культурної спадщини лемків.

Лемки історично пристосовані до гірських умов. У гірських поселеннях люди дотримувались релігійних вірувань, розвивали національну свідомість, духовний консерватизм, мають своєрідні етнічні ознаки. Вони надавали великої уваги розвитку традиційних ремесел, ткацтву, вишиванню, різьбі по дереву, виготовленню килимів.

Регіон де проживають лемки відрізняється своїми дерев”яними архітектурними пам”ятками. У поселеннях Ужок, Сіль, Кострино, Сухий є дерев”яні церкви, що збереглися ще з 17 – 18 століття – зразки бойківської школи дерев’яної монументальної архітектури, а також церква в селі Домашино XYIII століття , яка належить до великої групи Закарпатських дерев’яних храмів з елементами барокко.

Бескиди також були ареною жорстоких боїв у І і ІІ світових війнах. Ще з тих часів, на горі Черемха (1130 м) зберігся військовий цвинтар.